Зважування й "калькулятор" - це Галі ще зарано, це насправді задачки для початкової школи (деякі можна зарахувати до завдань підвищеної складності - навіть школяреві отут буде над чим подумати). А от викладати фігурки із сірників моїй дошкільниці цілком під силу. Та й розібратися з вартовий і хвилинної стрілками - самий час.
З лабіринтом складніше - у деяких задачках треба не просто знайти вихід але й "запрограмувати" його: закодувати маршрут стрілками. Це, мабуть, теж для шкільного віку. У цій серії нам дісталося два диски - "Навчання й пригоди. Дошкільникам" і "Навчання й пригоди. Первоклашкам". Отут треба пам'ятати, що американські первоклашки - це 5 років, а не 7, як ми звикли. Тому різниця в рівні складності насправді мінімальна
Диски являють собою набір міні-ігор. Між іграми немає нічого загального - ні сюжету, ні жанру, ні теми навчання. Деякі Галі подобаються. Інші - затяжкі. Дуже багато аркад. Навіщо їх стільки? Хіба кольору навчишся розрізняти краще, якщо тикати в них на швидкість? Чому завдання на "право" і "лево" у первоклашек простіше, ніж у дошкільників?
Навіщо стільки всього мигтючого й що смикається? Ні, є там кілька цікавих завдань. Але не настільки цікавих, щоб не знести ці ігри, дописавши статтю. І pdf-файл із робочим зошитом для занять із ребенком не врятує - простіше скористатися звичайними, паперовими, купленими в книжковому. І ще два диски від "Акеллы" і "Компедии"... серія "Уроки творчості".
Але - товариші! - це ж зовсім інша справа! Скажіть, ви любили в дитинстві книги Смаллиана й Гарднера, Перельмана й Игнатьева? А ваші діти люблять? Коли мені було років шість, тато грав із мною в пригоди, у ході яких треба було вирішувати різні головоломки. Ми тоді обходилися олівцем і аркушем паперу в клітинку. Тепер до наших послуг сучасна техніка й фантазія гра дизайнерів.
