Задуму молодого сценариста були досить своєрідні й свіжі - буквально через два роки в 1984-м, його першу серйозну гру видала компанія West End Games. Це була настільна гра PARANOIA, що стала одним з ярчайших рольових відкриттів 80-х. Події гри розверталися в далекому майбутньому, у підземному місті, керованим комп'ютером, що сказився.
Кожний житель футуристичного міста одержував завдання від цього комп'ютера, виконання яких було нібито необхідно для подальшого існування всього соціуму. По суті, всі завдання зводилися до пошуку схованих мутантів або членів таємних суспільств, що дестабілізують обстановку в місті.
Але все було б занадто просто й очікуване, якби не основна умова, придумана генієм рольових ігор. Кожний учасник гри, абсолютно кожний, був мутантом і членом таємних суспільств. Для виживання в цьому абсурдному світі гравцеві доводилося постійно віддавати своїх опонентів, таких же мутантів, а ті, у свою чергу...
Фіналу досягав самий виверткий і хитрий, щирий майстер дипломатії, з легкістю просчитывающий розвиток ситуації на багато ходів уперед, і - самий щасливий. Кожна партія гри ставала справді непередбаченої, а вовлеченность мас мала воістину титанічний розмах - адже гра будувалася на взаєминах людей, а виходить, не мала кінця.
Наповнена чорним гумором, наскрізь пронизана соціальною сатирою того часу, що містить і висміює численні літературні штампи (тоталітарне майбутнє, погроза ядерного конфлікту, повний контроль над життям кожного члена суспільства й т.д.), ця карколомна гра здобула любов багатьох гравців.
